Росія та санкції: ЄС йде в "окопи"

Євросоюз зараз вичерпав можливості для посилення економічного тиску на агресора. Про це свідчить VII пакет санкцій, затверджений у Брюсселі 18 липня.

За словами глави МЗС Угорщини Петера Сійярто, документ не містить нових обмежень для російських товарів та їх виробників, насамперед в енергетичному секторі. Головним чином уточнюються та доповнюються раніше вжиті заходи щодо заборони компаніям із РФ та Білорусі на участь у тендерах, які проводяться за гроші ЄС.

Також з боку ЄС посилюється бюрократичне регулювання імпорту та експорту продукції подвійного призначення у торгівлі з Росією. Тобто таких товарів, які можуть використовуватись як у мирних, так і у військових цілях.

Водночас високопосадовці в Брюсселі закликають не панікувати і дочекатися ефекту від попередніх пакетних санкцій.

Таким чином, на економічному фронті союзники України переходять від наступальних дій до вичікувальних. Тобто, і тут війна входить у позиційну фазу – коли сторони сидять в окопах і чекають, у кого раніше закінчаться патрони.

Про ослаблення тиску свідчить і повернення з Канади до Німеччини відремонтованої турбіни для газопроводу "Північний потік-1", який дозволив російському держконцерну "Газпром" відновити прокачування газу в ЄС цим маршрутом. Раніше турбіна Siemens "зависла" на ремонтному заводі в Канаді через санкційні обмеженя.

Проте через океан надходять обнадійливі сигнали.


Ембарго золоте, газове, нафтове, вугільне»…

Насправді, нові обмеження VII пакет санкцій містить. Він передбачає заборону імпорту в ЄС російського золота. Той самий П.Сійярто підтвердив журналістам наявність золотого ембарго в документі. Однак його вплив на російську економіку буде незначним, як свідчить нижченаведена інфографіка.

У свою чергу голова дипломатії ЄС Жозеп Боррель запевнив, що санкції вже починають давати ефект і в найближчі місяці він посилиться. За даними Єврокомісії, заборонні заходи зараз поширюються на 48% російського експорту до ЄС, або 73 млрд євро на рік. У зв'язку з цим Ж.Боррель закликав виявити "стратегічне терпіння".

Його слова адресувалися насамперед європейському бізнесу, який несе певні втрати від згортання партнерства з росіянами. Але їх можна також розглядати як звернення до України.

Голова євродипломатії чітко пообіцяв "швидку детоксикацію від російської енергії". Тобто - відмову ЄС від імпорту енергоресурсів із РФ.

У цьому контексті позитивними є підсумки візиту президента Єврокомісії Урсули фон дер Ляйєн до Баку, який відбувся 18 липня. Згідно з документом, підписаним у столиці Азербайджану, постачання каспійського газу на євроринок зросте у 2,5 разу.

Тобто,не можна сказати, що ЄС не намагається зменшити залежність від російських енергоресурсів. Інша річ, що Азербайджан не є великим газодобувачем. За підсумками 2021 року він експортував до Євросоюзу 8,5 млрд м3. Наступного року заплановано 12 млрд м3. А на заявлений у меморандумі обсяг 20 млрд м3 сторони вийдуть за кілька років.

Україна не може стільки чекати, коли її міста щодня зазнають ракетних обстрілів з боку РФ. Особливо з огляду на те, що річний обсяг російського газового експорту до ЄС – 158 млрд м3.

Тим не менш, обнадійливі сигнали щодо газового ембарго все ж є. Сейм Литви 28 червня заборонив імпорт російського газу до країни. Таке саме рішення 14 липня ухвалили депутати латвійського парламенту.

Безумовно, прибалтійські республіки не є такими великими клієнтами "Газпрому", як Німеччина. Але! Важливим є сам факт створення такого прецеденту: коли використання російських енергоресурсів забороняється не рішеннями уряду чи президентським указом, а саме на законодавчому рівні. А коли прецедент уже існує, офіційному Києву та його політичним союзникам набагато простіше добиватися аналогічних заходів і від інших країн.

Що ж до Німеччини, то там дуже скоро, з першого серпня, набирає чинності вугільне ембарго щодо РФ. Тобто, повністю забороняється імпорт російського вугілля. Це досить відчутний удар: німецька економіка найпотужніша в Європі та 40% її вугільного імпорту раніше припадало на росію. І привіт кремлівським "експертам", які обіцяли знайти застосування вугілля з окупованих районів Донбасу в російській економіці. Тепер РФ нікуди подіти своє вугілля.

А з 1 січня 2023 р. Німеччина повністю припиняє купівлю російської нафти. Втім, уже зараз нафтове ембарго щодо РФ, по суті, працює. За підсумками січня-травня Євросоюз уперше за 6 років став найбільшим покупцем американської нафти. У свою чергу, за океаном також намагаються "обрізати" російський нафтоекспорт.



Тінь картелю

Коли кілька великих та впливових учасників (компанії, підприємства чи навіть цілі країни) домовляються між собою про узгоджену цінову політику – це найстрашніше на ринку, що може статися для споживачів. Оскільки кінцева мета таких домовленостей завжди одна – підняти ціни і обдерти покупців до останньої нитки. Тому в законодавстві всіх країн за картельну змову накладаються астрономічні штрафи. У США та ЄС їхні суми обчислюються десятками мільярдів доларів та євро.

Але в умовах війни картель може стати ефективною економічною зброєю проти агресора, -вважають у Вашингтоні. Там розуміють, що переконати всіх без винятку відмовитись від нафти з РФ нереально. Тому йдуть іншим шляхом. Американські чиновники формують пул найбільших покупців російської нафти та домовляються про обмеження її ціни. Йдеться насамперед про Китай та Індію.

Після фактичної відмови ЄС від російської нафти її основні експортні потоки "потекли" (реально це не трубопровідна, а танкерна доставка) до Індії та Китаю. Щоправда, там за підсанкційну нафту багато грошей давати не хочуть. За інформацією агентств Reuters та Bloomberg, які посилаються на дані торговців, у травні-червні знижка до ринкової ціни для таких угод була в межах $30-40 за барель. Для розуміння: середня ринкова ціна російської нафти Urals у травні становила $83/бар. Тобто, китайці та індійці скуповували цей ресурс дешево, практично за півціни.

Як довго у Кремлі готові віддавати нафту задарма? – гарне питання. Оскільки, за експертними даними, $40/бар – це максимальна собівартість видобутку російської нафти.

Але у Вашингтоні не хочуть чекати на відповідь. На липневій зустрічі міністрів фінансів G20 в Індонезії глава Мінфіну США Дженнет Еллен озвучила ініціативу щодо запровадження обмежень на вартість російської нафти. Вона також повідомила про переговори на цю тему, проведені з колегами з Індії, Сінгапуру, Саудівської Аравії, Туреччини, Австралії та ПАР.

Представник Держдепартаменту США у свою чергу повідомив про американо-індійські переговори з цього питання на рівні експертних робочих груп. Очевидно, їхні підсумки залежатимуть від того, наскільки у Делі готові абстрагуватися від політичної напруженості у відносинах із США (там незадоволені американською підтримкою сусіднього Пакистану, який у свою чергу всіляко допомагає мусульманським сепаратистам в індійських штатах Пенджаб та Кашмір) заради колосальної економічної вигоди.

Втім, уже сам факт переговорів свідчить про зацікавленість індійців та дає певний привід для оптимізму.

Він підкріплюється повідомленням заступника глави Мінфіну США Волтера Адейемо про те, що примусові обмеження на вартість російської нафти для європейського ринку набудуть чинності вже у грудні цього року. Залишилося запастися «стратегічним терпінням».

Віталій Кримов, "ОстроВ"

Статті

Світ
21.11.2024
19:00

Політолог Костянтин Матвієнко: У РФ немає стратегічного запасу, щоб довго продовжувати війну. Вони викладають останні козирі

Ближче до ядерної війни ми не стали, це абсолютно однозначно. Я впевнений, що РФ не наважиться на ядерну ескалацію, що б ми не робили з далекобійними ракетами США та інших країн.
Країна
21.11.2024
18:00

«Рубіж» чи останній рубіж?

«Рубіж» - це справді межа можливостей Москви у конвенційній зброї. Тому йому краще щоб усі думали, що в РФ є така зброя і боялися, ніж знали це напевно. Тим більше, що кількість "Рубежів" може бути суто демонстраційною.
Країна
20.11.2024
13:55

Звільнений з полону оборонець Маріуполя Андрій Третьяков: "Азовсталь", тортури та обмін

Навіть чеченці краще за росіян в плані поводження з військовополоненими. Коли заїжджали чеченці, то ставлення було більш-менш прийнятним. Найгірше ставлення до нас було саме з боку росіян у Таганрозі.
Всі статті